РОЗДІЛ 1. Інвестиційні можливості туристичного бізнесу та розвитку зеленого туризму На нинішньому етапі в Україні формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу певних регіонів. Розвиток сільського зеленого туризму має два рівнозначні аспекти. По - перше, це налагодження діалогу між українськими регіонами й виховання поваги до їх культур. По - друге, не менш важливим є відновлення почасти втраченого зв’язку між українським селом та містом. У сучасному світі це запорука збереження духовності й чеснот. Сільський зелений туризм є законним видом діяльності. Його визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону України „Про туризм” № 324 від 15. 09. 1995 року. Право особистих селянських господарств займатися сільським зеленим туризмом визначено і в статті 1 Закону України „Про особисте селянське господарство”, № 742 від 15. 05. 2003 року. [15. ст. 6 - 7] Щодо туризму в сільській місцевості існує кілька визначень: сільський туризм – форма відпочинку в сільській місцевості в приватній садибі сільського господаря з широкими можливостями використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Організатором виступає сільська родина, яка надає власне житло та забезпечує продуктами харчування, виробленими в особистому селянському господарстві. Сільський туризм може бути чистого і змішаного виду. Сільський туризм чистого виду передбачає надання туристичних послуг на базі приватного міні - готелю. У такому разі ця діяльність є єдиним джерелом доходів. Сільський туризм змішаного виду – це надання послуг гостинності поряд із веденням особистого селянського (фермерського) господарства. У цьому випадку доходи від діяльності з наданням гостинності відпочиваючим, як правило, будуть доповненням до основного доходу від сільськогосподарської або інших видів діяльності. Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з поняттям «агротуризм», але перше є значно ширшим. Агротуризм – форма сільського туризму, яка безпосередньо пов`язана з селянським (фермерським) господарством, що одночасно надає послуги з проживання та харчування, знайомить із сільськогосподарською діяльністю, традиціями та звичаями даного регіону. Розрізняють дві основні форми агротуризму: від наймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах господарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до господарства (кемпінги та намети). Екотуризм (зелений туризм) – форма активного і безпосереднього відвідування територій з особливими природними і культурними умовами. Екотуризм спрямований на охорону природного і культурного середовища регіонів, які відвідують туристи. Синонімом поняття «екотуризм» є поняття «природничий туризм». Екотуризм може бути активним, фауно – та флористичним, культурологічним і етнологічним. [15. ст. 4] (Додаток І) В останнє десятиліття в Україні активно формується розуміння зеленого туризму як специфічної форми відпочинку в сільській місцевості з широкими можливостями використання природного, матеріального і культурного потенціалів певних регіонів. Розвиток зеленого туризму у більшості країн світу розглядається як невід’ємна складова частина комплексного соціально - економічного розвитку сільської місцевості. Це актуально й для України, де особливо загострені соціально економічні проблеми сільської місцевості. Позитивний вплив зеленого туризму на поліпшення умов і якості життя мешканців села полягає перед усім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, а також дає селянам додатковий заробіток. При цьому їхні прибутки надходять не тільки від здавання в найм приміщення для проживання, а й від таких послуг: • безпосередня реалізація власних сільськогосподарських продуктів (без посередників і транспортних витрат); • приготування їжі для гостей (з власноруч виготовлених продуктів); • прокат спортивного та рибацького інвентарю; • продаж ремісничих та інших виробів; • ознайомлення з місцевими традиціями та культурою; • залучення до участі у сільськогосподарській роботі, зокрема, на пасіці, у косовиці; • організація розваг (катання на бричці, човні, спостереження за птахами, рибальство тощо). Ця діяльність впливає на підвищення рівня життя всіх мешканців, дозволяє створювати нові робочі місця. Ось чому в багатьох країнах приділяється велика увага розвитку зеленого туризму як галузі, яка дає можливість у короткий час оживити місцеву інфраструктуру. Зелений туризм справляє позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико - культурної спадщини. Проявляючи інтерес до цих надбань народної культури, нерідко саме жителі міст, які відпочивають у селі, розкривають місцевим жителям справжню цінність культурних пам’яток і таким чином допомагають їх збереженню. Суттєву роль відіграє зелений туризм у підвищенні культурно - освітнього рівня сільського населення. Готуючись до прийому і обслуговування відпочиваючих, члени селянських родин збагачують свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їхній світогляд, дає змогу зав’язати нові знайомства, знайти друзів в інших населених пунктах. Власник садиби має право отримувати інформацію, необхідну для своєї діяльності у сфері туризму в державних органах та сільських і селищних радах, а також брати участь у розробці місцевих програм розвитку сільського зеленого туризму (стаття 21 Закону України „Про туризм”). Окремою формою підтримки в місцевій програмі розвитку сільського зеленого туризму можна визначити надання державною службою зайнятості дотації безробітнім, які підтвердили намір започаткувати власну справу в сфері сільського зеленого туризму. У 1996 році Міністерство юстиції України зареєструвало Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. У правове поле України введено термін «сільський зелений туризм». [20. ст. 14] Метою діяльності Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні є популяризація переваг відпочинку у сільській місцевості, традицій, пам’яток, ремесел, притаманних Україні, підвищення зайнятості сільського населення та розвиток української гостинності, збереження культурної спадщини та навколишнього середовища, об’єднання та захист інтересів своїх членів, сприяння сталого розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Основними етапами діяльності є: 1996 - 2000 рр. – популяризація відпочинку у селі; 2001 - 2006 рр. – розробка та лобіювання прийняття сприятливого нормативно - правого поля для розвитку сільського зеленого туризму з використанням практичного досвіду інших країн. 2007 - 2011 рр. – ідентифікація українського сільського туризму на внутрішньому та міжнародному ринках. Інформація про можливості сільського зеленого туризму, проблеми та перспективи поширюються через науково - популярний журнал «Туризм сільський зелений».
РОЗДІЛ 2. Роль природних умов для розвитку зеленого туризму в Тетіївському районі 2.1 Природні умови Тетіївського району Для розвитку зеленого туризму важливе місце відіграють природні умови місцевості. Вони повинні бути привабливими із мальовничими природними краєвидами, адже в сільській місцевості турист прагне знайти те, чого немає в місті. На мою думку саме такою і є місцевість Тетіївського району, що знаходиться на південному заході Київської області, в одному із найкращих куточків Поросся. Географічні координати: 49°3′пн. ш. 29°7′ сх. д. Площа району 75,6 тис. га. У районі проживає 37,1 тис. осіб. У районі нараховується 33 населені пункти, 22 сiльськi ради та одна міська рада. Тетіївський район розташований в центрі трикутника, що з’єднує автомобільними дорогами міста Вінницю (110 км.), Білу Церкву (95 км.), Умань (110 км). Через цю територію проходить автомобільна магістраль державного значення Київ – Одеса, вітка південно - західної дороги Козятин – Жашків. Тетіївщина – це невеликий край Придніпровської височини. Місцевість складена, в основному, з осадових гірських порід, глини, піску, що лежать на товстому шарі твердих кристалічних порід, які по берегах річки Роськи виходять на денну поверхню. Кліматичні умови Тетіївського району формуються внаслідок взаємодії сонячної радiації, циркуляції атмосфери і земної поверхні. Усi чинники дiють постійно і безперервно. Вiдсутнiсть гір сприяє вiльному перемiщенню і перемішуванню повітряних мас рiзного походження, що зумовлює значну мiнливiстъ погодних процесiв за сезонами. Клімат Тетіївщини в цілому помірно - континентальний. Зима на Тетіївщині тривала, але порiвняно тепла. Зима розпочинається в середині листопада. (перехід середньодобової температури повітря через 0°С) і триває в середньому 135 днів. Багаторiчна січнева температура повітря становить –6°С. Це пояснюється значним впливом Атлантичного океану. Для зими характернi відлиги, коли температура повiтря інодi підвищується до +10° С, а снiговий покрив зникає. (Додаток ІV) Вторгнення теплих мас повітря із заходу і південного заходу, пiдвищення сонячної радіації внаслiдок збільшення тривалостi дня і висоти Сонця спричиняє активний наступ весни. Важливе значення навесні відіграють опади. У цей період на півночі випадає 100 – 115 мм, а на півдні – південному заході району випадає 120 – 130 мм. Весна супроводжується нерідко поверненнями холодів. Перехід середньої добової температури через 15° С вважають початком літа: погода здебільшого сонячна, тепла, вітри слабкі, гуркочуть перші грози. Літо починається з кінця (іноді з середини) травня і закінчується на початку – у середині вересня, коли температура повітря падає нижче 15° С. У середньому літній період теплий і вологий. Середньомісячна температура повітря всіх літніх місяців перевищує 18° С; випадає 200 – 250 мм опадів. Загалом літня погода на території району сприятлива для проведення як багатоденних оздоровчо - туристських походів, так і одно - та дводенних оздоровчих походів, а серпневі сонячні дні дають змогу продовжити мандри по рідному краю. Річні суми опадів коливаються від 457 до 560 мм. По сезонам середньорічна кількість опадів розподіляється таким чином: зимою випадає – 16 - 20%, весною 23 - 25%, влітку – 35 - 40%, восени 22 - 24%. Середня відносна вологість повітря взимку 85%, а найменша влітку – 64 - 66%. (Додаток ІV) Через Тетіївський район із заходу на північний схід протікає річка Роська, її притоки Росошка та Дубравка. Заплави басейну Роськи здебільшого заболочені, лучні, інколи чагарникові з піщаними та піщано - глинистими ґрунтами, поверхня їх рівна, горбкувата. Русла річок помірно звивисті, подекуди розгалужені. За своїм режимом річки належать до типу рівнинних, переважно снігового та дощового живлення. Характерним у режимі річок є виразна весняна повінь, низька літньо - осіння межень, яка інколи порушується незначними дощовими паводками та дещо підвищеним рівнем води восени та взимку. Льодоутворення в річках найчастіше починається в середині грудня. На початку березня починається танення льоду, (весняний льодохід). Тетіївщина лежить в лісостеповій зоні, входить до складу Дністровсько - Дніпровської лісостепової провінції. Основними лісоутворюючими породами наших лісів є граб, дуб, сосна, ялина, береза, вільха. Грабово - дубові ліси – найбільш поширена лісова формація. Деревостани мають двоповерхову будову. До складу першого входить дуб і ясен, іноді клен звичайний. У другому ярусі домінує граб, липа, клен, осика, береза та інші. Підлісок у грабово - дубових лісах не завжди достатньо розвинутий. Мішані дубово - соснові ліси знаходяться на піщаних островах, терасах. Характерною особливістю цієї формації є також двоярусність. У першому дерев’яному ярусі панує сосна. До складу другого ярусу входить дуб звичайний. Крім дуба у цьому ярусі нерідко бувають берези – бородавчаста і пухнаста, осика, а на окремих вологих місцях і вільха. Підлісок у дубово - соснових лісах рідкий і різноманітний. Тут зустрічаються бруслина бородавчаста, глід, малина, іноді терен та клен татарський. В долинах річок, на дні балок зустрічається лучна рослинність: чебрець, полин, ромашка, конюшина, звіробій, материнка, тонконіг вузьколистий, тимофіївка, щавель кінський, грицики, хвощ. . . Найбільш різноманітна і багаточисельна група тварин – комахи, які і відіграють значну роль у біогеоценозах. Без комах серед рослин панували б хвойні та інші голонасінні, папороті і мохи, тому що більшість квіткових рослини запилюються комахами. На річках живуть багато птахів. Основні місця їх перебування очеретяні та осокові зарості. Задні кінцівки у них з довгими гнучкими пальцями, що дає їм змогу ходити по лататтю, як на ходулях. Легко і зручно ходити по мілководних болотах і косах (чаплі, кулики, журавлі, лелеки) деякі птахи живуть у заростях, але основний спосіб пересування і пошуків їжі – плавання (лебеді, гуси, качки). У лісових птахів зовсім інше пристосування. Найкращі дерево лази – дятли, повзики, підкоришники. Лісових птахів дуже багато. Серед них є комахоїдні, хижі, зерноїдні види. Вони займають різні яруси рослинності: від крон найвищих велетнів, до чагарникового підліску. З нічних хижаків зустрічаються сови, які добре себе почувають в лісових хащах. Серед ссавців найбільш поширені із ряду комахоїдних: звичайний їжак, кріт, землерийка звичайна та бурозуба, мала білозубка. Ряд зайцеподібних – представник заєць русак. Найчастіше зустрічається в місцях, де поле межує з лісом, заростями чагарників, бур’янами. Із ряду гризунів найпоширеніші: звичайна лісова миша, хатня миша, польова миша. Один із основних об’єктів мисливства є дикий кабан. У лісі поширені також козулі. (Додаток ІV) Багатий та різноманітний рослинний і тваринний світ Тетіївщини приваблює до туристичних подорожей не тільки місцевих жителів, а й приїжджих гостей. 2.2. Екологічні умови місцевості У зеленому туризмі чисте довкілля є необхідною умовою, адже турист хоче відпочивати у контакті з чистою, незабрудненою природою. Піклуватися необхідно не лише про природні ресурси (воду, повітря, ґрунти, рослинність), а й про усе оточення, у тому числі ландшафти і забудови. Я маю на увазі чистоту і гармонію природи і архітектури. Неможливий зелений туризм там, де існують „дикі” зливи, стоки, або де відходи зливають до меліоративних канав, рік. Слід вирішувати і проблеми переробки або вивезення відходів. Для аналізу екологічних умов Тетіївщини було зібрано дані про забруднення компонентів природи в нашій місцевості і екологічний стан нашого краю, а саме: стан атмосферного повітря; стан водопостачання; стан благоустрою.(Додаток VІІ) Існують три основні джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. На території Тетіївського району основними джерелами забруднення атмосферного повітря являються: котельні і автотранспорт. Отже, шкідливі гази потрапляють у повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалення жител, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів. Але наш район не має великої промисловості і насиченої транспортної мережі, тому стан атмосферного повітря задовільний. Рослини і тварини відіграють важливе значення в житті людей. Відпочинок у лісі – це запорука здоров’я, зняття фізичної й емоційної стомленості, відновлення творчих сил і, безумовно, зниження захворюваності, зокрема, за даними медиків, органів серцево - судинної системи приблизно на 50%, органів дихання на 40%, попередження психічних розладів, а в цілому – скорочення на 3-4 дні нетрудової діяльності за сезон (в розрахунку на 1 працівника), перебування в лікарні – на 2-3 дні, підвищення продуктивності праці – на 3%. Тому сьогодні особливо необхідне бережливе і дбайливе ставлення до зеленого друга, нашого природного лікаря і натхненника. Екологічний стан в районі потребує від кожного його жителя, а особливо керівників підприємств і організацій, більш уважного ставлення до навколишнього середовища. Потрібно зробити все можливе для того, щоб ми могли без краплини сумніву, збирати і вживати лікарські рослини, гриби, ягоди і овочі, щоб ми були впевнені, що повітря, яким ми дихаємо, не має ніяких шкідливих речовин і вода з джерела десь на краю поля або в лісі справді джерельна. Для того, щоб нашим нащадкам залишити природні ландшафти Тетіївського району чистими, придатними для рекреації, зі всіма її корисними властивостями: 1. Створено з депутатів районної ради постійну екологічну комісію, що слідкує за дотриманням відповідних санітарних та екологічних норм. 2. Частини лісопарків, прилеглі до підприємств, виробничих об’єднань та фірм закріплені за їх колективами. 3. Міською радою щорічно приймаються спеціальні обов’язкові рішення щодо прибирання прилеглих лісопаркових територій, прийняті Правила благоустрою міста. 4. Екологічною комісією щовесни, після танення снігу, проводиться огляд лісопарків, і в разі потреби організовується прибирання територій силами комунальних служб, місцевих жителів, учнів шкіл, шефів-підприємств, інвеститорів. 5. В школах читаються лекції, проводяться тренінги на природоохоронну тему. В загальному Тетіївщина – це мальовничий куточок землі, що приваблює туристів своєю чистою природою. У нашому районі мало промислових підприємств і тому основними забруднювачами території є лише автотранспорт та котельні, що не значною мірою забруднюють територію. Тому я вважаю, що Тетіївський район є одним із найкращих місць в Київщині для проведення свого вільного часу на природі, зокрема відвідуючи заповідні терторії. 2.3. Заповідні території і зелений туризм Обмеженість природних ресурсів спонукала зародження паростків сучасної охорони природи, механізмом втілення котрої були перші заказні чи заповідні ділянки, що з’явилися ще в часи становлення державності Київської Русі. Нині територій та об’єктів природно - заповідного фонду в Україні налічується чимало, зокрема і в Тетіївському районі створено таких шість, загальною площею 329,4 га, в тому числі одна загальнодержавного значення (площею 14,0 га) це ботанічна па’мятка природи загальнодержавного значення «Круглик». Оголошена вона Указом Президента України від 20 серпня 1996 року № 715/ 96 і передана під охорону Тетіївській міській раді. Це еталонна ділянка добре збережених, флористично багатих листяних лісів, на якій зростають види, занесені до Червоної книги України – сон чорніючий, підсніжник звичайний. Цікава ентомофауна в дендрологічному відношенні. Ландшафтний заказник місцевого значення «Попів хутір» площею 17,0 га. оголошений він рішенням 16 сесії Київської обласної ради народних депутатів 21 скликання від 10 березня 1994 року, і переданий під охорону Тетіївській міській раді. Це типова для даного регіону балка з наявністю водотоків та джерел, яка є гідрологічно цінною. Схили балки здебільшого залісненні, переважає середньовіковий порослевий грабовий ліс з участю дуба, осики, клена польового, ясена, липи, черешні. Чимало цінних лікарських видів – звіробій, петрові батоги, виявленні великі популяції оману високого – цінної лікарської рослини, рідкісної для Київщини та мало поширеної в Україні. Багатою є і фауна урочища – заєць сірий, дрізд співучий, горихвістка звичайна, славка чорноголова та ін. Парк – пам’ятка садово – паркового мистецтва місцевого значення «П’ятигірський» площею 29,5 га. Оголошений рішенням Київського облвиконкому від 18. 12. 1984 року № 441 і переданий під охорону Черепинському лісництву. Парк розташований вздовж правого берега річки Молочна. Насадження штучного походження складні за своїм віком. Тут зростає 38 деревних і чагарникових порід. Цінний віковими деревами сосни кримської, дуба червоного і середньовіковими деревами модрини, липи, горіха, тополі. Заповідне урочище «Теліжинецький ліс» площею 177 га. Оголошене рішенням 16 сесії Київської обласної ради народних депутатів 21 скликання від 10. 03. 1994 і передане під охорону Кашперівському лісництву. Це система боліт, вкрита дубово - грабовим лісом з багатою флорою і фауною. Гідрологічний заказник місцевого значення «Бабині лози» площею 20,0 га. Оголошений рішенням 16 сесії Київської обласної ради народних депутатів 21 скликання від 10. 03. 1994 року і переданий під охорону Стадницькій сільській раді. Це типовий водно - болотний ландшафт в заплаві річки Гнилий Тікич, яка є притокою річки Тікич. В рослинному покрові переважають вербнякові зарості та високо травне болото, яке становить основну частину заплави. Зарості складають декілька типів верб – попеляста, тритичинкова, ламка. На болоті зростає флористичне ядро болотних видів, таких як чистець болотний, водяний перець, верболіззя звичайне, ранник тіньовий, жовтець повзучий, слабник водяний та ін. Орнітологічний заказник місцевого значення «Стадницький став» площею 71,6 га. оголошений рішенням 16 сесії Київської обласної ради народних депутатів 21 скликання від 10. 03. 1994 року і переданий під охорону Стадницькій сільській раді. Став у заплаві річки Гнилий Тікич, на якому концентрується значна кількість водоплавних птахів – чорношиїй норець, чомга, лиска, крижень, лебідь - шипун, кулик - травник (вид, занесений до Червоної книги України). (Додаток V) На територіях природно - заповідного фонду забороняється: надання ділянок під будівництво; розорювання земель; порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму; застосування та зберігання отрутохімікатів; засмічення та забруднення заповідних територій, влаштування сміттєзвалищ, порушення умов оселення, гніздування звірів та птахів; розробка корисних копалин; інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрат наукової та природної цінності даних заповідних територій.
РОЗДІЛ 3. Соціально - економічні передумови організації та розвитку сільського зеленого туризму 3.1. Організація та розвиток зеленого туризму Основними передумовами організації та розвитку зеленого сільського туризму у визначеному середовищі є: пpocтip, люди, продукти. В найзагальнішому розумінні просторовою базою розвитку зеленого сільського туризму в Україні варто вважати територію сільських адміністративних районів. Конкретизація її за екологічними критеріями пов'язана, очевидно, iз виключенням забруднених територій, виділенням певних пріоритетних perioнів (передгірські i ripcькi райони Карпат, Крим, приморські райони тощо). Конкретизація просторової бази за критерієм насиченості культурно - історичними пам'ятками також вимагає виділення відповідних perioнів. Якщо ж проаналізувати просторову базу розвитку сільського зеленого туризму за наявністю відповідних соціально - економічних передумов, то доведеться передусім розглянути забезпеченість сільської місцевості соціальною інфраструктурою. Соціальну інфраструктуру утворює система підприємств, організацій, установ, закладів, а також окремих об’єктів, служб i видів діяльності різноманітних галузей економіки, що забезпечують задоволення особистих життєвих потреб населення. 3 позиції сільського зе¬леного туризму найбільший iнтepec становлять наступні її складові: житловий фонд, шляхове господар¬ство та забезпеченість ciл певним набором об’єктів повсякденного та періодичного обслуговування що, формує «загальне обличчя» поселень, рівень комфортного проживання в них. В інституті економіки Національної академії наук здійснено типологізацію ycix сільських населених пунктів України за рівнем забезпеченості їх підприємствами i заклада¬ми повсякденного i періодичного обслуговування населення. Виділено 7 типів, які об'єднано у 3 укрупнені групи.(Додаток ІІ)
Перша група об'єднує поселення з низьким рівнем розвитку соціальної сфери, тобто такі, де зовсім немає закладів обслуговування, або є об'єкти не більше 3-х її галузей. Це, як правило, магазин, клуб i фельдшерсько - акушерский пункт або школа. До цієї групи відно¬ситься майже половина (48%) ycix українських сіл. До другої укрупненої групи ввійшли села, які мають об'єкти ycix галузей повсякденного обслуговування (торгівля, охорона здоров'я, ocвiтa i культура) i хоча б одніеї галузі періодичного обслуговування (служба побуту, громадське харчування, зв'язок). Це села з середнім рівнем розвитку соціальної сфери. До них відноситься четверта частина сільських населених пунктів. Третя група ciл має представників ycix галузей повсякденного i періодичного обслуговування, причому частина з них (біля 10% загальної кількості ycix cіл) – по декілька o6'єктів однієї галузі – спеціалізовані магазини, piзні заклади культури (наприклад, окрім обов'язкового будинку культури, є ще музей чи картинна галерея) тощо. Це сільські по¬селення з достатнім, за мірками України, piвнeм розвитку соціальної сфери. На них припадає також біля четвертої частини загальної чисельнocтi сільських населених пунктів. [15. ст. 5,6 ] Найсприятливішими, з позиції організації сільського зеленого туризму, можна вважати третю групу поселень. В них, окрім розгалуженої, ніж в інших селах, мережі закладів торгівлі, служби побуту, тощо обов’язково є відділення зв'язку (де як правило, можна замовити міжміські, а то й міжнародні телефонні переговори), заклади громадського харчування i т.п. Ці ж села мають кращу, ніж інші, дорожньо - транспортну інфраструктуру. Разом з тим не можна виключати з потенційних кандидатів на прийом туристів та відпочиваючих i поселення з середнім та низьким рівнем розвит¬ку соціальної сфери. Вони можуть виявитись привабливими для любителів полювання, риболовлі, збору грибів, пішохідних i кінних прогулянок, особливо якщо мова йтиме про обмежений термін перебування в цих селах. В таких випадках важливу роль відіграватиме не забезпеченість села певними закладами сфери обслуговування, а наявність відповідного житла. Загалом сільський житловий фонд в Україні кваліфікується як такий, що не повною мірою задовольняє потреби населення, особливо молодшого покоління, у житлі. Вважається, що piвeнь інженерного облаштування житлового фонду сільських населених пунктів загалом у 7 - 10 paзiв нижчий, ніж у містах. Житлові будинки забезпечені централізованим водопостачанням на 16%, централізованим опаленням i гарячою водою – на 14%, природним газом – на 21%, до каналізаційних мереж підключено ли¬ше 10%. Це усереднені показники, які більше характеризують житлові умови сільського населення, ніж можливості використання житлового фонду для розміщення відпочиваючих i туристів. А такі можливості дійсно немалі якщо навіть виходити з того, що лише шоста - сьома части¬на сільського житлового фонду потенційно придатна для використання з метою розвитку сільського зелено¬го туризму. Таким чином, оцінюючи загалом просторову базу розвитку екотуризму в Україні за соціально - економічними критеріями, можна зробити висновок, що вона є достатньою для даного виду діяльності, іншими сло¬вами, цей елемент екотуризму за вcix інших сприятливих обставин не лімітуватиме його розвиток, а вдосконалення умов перебування відпочиваючих в сільській міцевості цілком можливе i, безперечно, здійснюватиметься по мipi розвитку екотуризму. Наступний базовий елемент аг¬ротуризму – люди, сільське насе¬лення, яке прийматиме i обслуговуватиме відпочиваючих. Для того, щоб людина зайнялась обслуговуванням відпочиваючих, во¬на повинна бути в цьому матеріально зацікавлена, психологічно готова до такого виду діяльності, здатною надавати відповідні послуги. Останнє передбачає наявність певного загального рівня розвитку (освіта, культура, добрі манери тощо). Для прийому іноземних туристів потрібне ще й деяке знання мов. Як можна оцінити даний базо¬вий елемент розвитку агротуризму в Україні? На жаль, сьогоднішня статисти¬ка зайнятості не дає можливості точно визначити сфери діяльності сільського населення. Загалом же можна навести наступи дані. Із 7,6 млн. чол. сільських жителів у працездатному вiцi 4,4 млн. чол. працює у виробничій та соціальній сферах села, близько 1 млн. чол. – маятникові мігранти (живуть у селах, працюють в містах), понад 2 млн. чол. перебуває за межами офіційної зайнятості. Серед останнix понад 200 тис. чол. – жінки, що перебувають у відпустках у зв'язку з народженням дітей та до¬глядом за ними, 107 тис. чоловік - офіційно зареєстровані безробітні, близько 800 тис. чол. – такі, що рахуються зайнятими лише особистим підсобним господарством i близько 1 млн. чоловік не охоплені статистикою зайнятості. Частина їх займається комерційною торгівлею, «човниковим» бізнесом, виїжджає за кордон на будівельні та інші роботи тощо. Таким чином, можна констатувати, що на ceлi є великий резерв трудових pecypciв, який може бути залучений у сферу сільського зеленого туризму. Щодо спонукальних мотивів зайнятись обслуговуванням відпочива¬ючих, то їх також достатньо у сільського населення. Передусім – це низькі доходи. Загальна величина сукупного доходу селян більше, ніж наполовину складається за рахунок надходжень від особистого підсобного господарства. Як відомо, це в основному натуральні надходження, які споживаються в цих же селянських сім'ях. Натуральні видачі сьогодні переважають i серед надход¬жень у рахунок оплати праці. Що ж стосується «живих грошей», то їх селяни часто не бачать місяцями. Не дивно, що можливість дещо заробити на обслуговуванні відпочиваючих, збуваючи при цьому продукцію особистих господарств, нерідко сприймається з ентузіазмом. Таким чином, оцінюючи загалом людський фактор розвитку агроту¬ризму в Україні можна відзначити, що i він є цілком сприятливим для даного виду діяльності, хоч i потребує вдосконалення, тобто певного навчання ociб, що виявляють бажання цією діяльністю займатися. Ще один базовий елемент сільського зеленого туризму – продукти. Про широкі можливості вико¬ристання продукції особистих підсобних i фермерських госпо¬дарств для забезпечення ними відпочиваючих у сільській місцевості свідчить хоча б той факт, що в цих господарствах продукується до двох третин від загальної кількості вирощених у державі м'яса, молока i яєць, 97% картоплі, 82% овочів i 76% фруктів i ягід. При цьому icнyє гостра проблема збуту виробленої продукції. Отже, можна стверджувати, що в Україні існують сприятливі соціально -економічні передумови організації i розвитку агротуризму на бaзi сільських дворів та фермерських господарств. 3.2. Соціально – економічний розвиток Тетіївського району Площа району 75,6 тис. га. У районі проживає 37,1 тис. осіб. У районі нараховується 33 населені пункти, 22 сiльськi ради та одна міська рада. Промисловiстъ (Додаток ІV) На території району працюють дев’ять промислових підприємств: - ВАТ «Кашперiвський цукровий завод»; - ТОВ «Цукровий завод iменi Тараса Шевченка»; - ВАТ «Тетіївський завод продовольчих товарів»; - Державне підприємство «Стадницький спиртовий завод»; - Дочірнє підприємство «Тетіївський хлібозавод» ТОВ «Прод – Альянc»; - ТОВ „Завод газобетонних виробів «АРКОР»; - Спільне Україно - Угорське Підприємство «Гулівер»; - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Полініт Текстиль» – фабрика по виробництву панчішно - шкарпеткових виробів. - МПП «Русь», підприємство по виробництву пластикових вікон, дверей та металевих конструкцій. Агропромисловий комплекс (Додаток ІV) На території району функціонує 72 сільськогосподарських товариства: 14 приватних підприємств, 13 господарських підприємств, 40 фермерських господарств та 5 інших суб’єктів господарювання. За станом на 1 січня 2008 р. в районі утримується 11 999 голів великої рогатої худоби, у тому числі корів – 5179. Поголів’я свиней становить 8010. За 2007 р. вироблено 11 919 т молока, а надій на одну фуражну корову становить 2140 кг. Середньодобовий приріст великої рогатої худоби – 315 грамів, свиней – 176 грам. За 2007 р. вироблено 1823 тонн м’яса. Від корів отримано 4377 голів приплоду, або на 100 корів – 6З голови. Транспортні комунікації (Додаток ІV) Автомобільні шляхи загальнодержавного i місцевого значення: Тетіїв - Київ (через Володарку), Тетіїв - Київ (через П’ятигори) i Тетіїв - Оратiв. Їх загальна довжина – 265 км. Територією району проходить залізнична колія довжиною 45 км (залізничні станції: м. Тетіїв, с. Горшків, с. Кашперівка, с. Денихівка). Телекомунiкацiйнi системи У районі зареєстровано 71 02 основних телефонів, із них у місті – 4242, у селі – 2860. У користуванні населення району 6381 телефон, із них у місті – 3822, у селі – 2559. Місячна абонентська плата за користування телефоном: для фізичних осіб – 19,60 грн.; для комерційних організацій – 26,80 грн.; для бюджетних організацій – 19,60 грн. Фінансово - кредитна система У районі працюють п’ять філій банківських структур: - Білоцерківська філія Акціонерного поштово пенсійного банку «Аваль»; - Акцiонерно - комерційний банк «Правекс - банк»; - Філія «Розрахунковий центр» комерційного банку «Приватбанк»; - Тетіївське відділення 2885 відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України». Культура i дозвілля (Додаток ІV) Мережа закладів культури району – це 29 клубних установ, 32 бібліотеки, дитяча музична школа, iсторико - краєзнавчий музей. Культурно - просвітницьку діяльність здійснюють 171 працівник. Творчі колективи клубних закладів беруть участь у обласних, всеукраїнських оглядах - конкурсах та фестивалях народного мистецтва. Плідно працюють народні фольклорні колективи: „Джерело” (с. Горошків), “Краяни” (с. Степове), аматорський народний духовий оркестр РБК, Гурт народної пісні “Червона калина” і „Осіннє золото”; дитячі колективи: фольклорно - етнографічний ансамбль “Буркiвчанка” (с.Буркiвцi), хореографічний ансамбль “Сяйво” (с. Денихівка) В бібліотеках району діє дев’ять клубів за інтересами, для читачів районної бібліотеки стали звичними численні презентації книг, зустрічі з місцевими письменниками, краєзнавчі читання, літературні подорожі тощо. У дитячій музичній школі, де навчається 185 учнів, діють відділення: фортепіанне, народне, струнно - щипкове, духове, теоретичне, естрадного вокалу. Місцеве творче об’єднання „Край” видає книги місцевих авторів, створює рiзноманiтнi літературно - мистецькі проекти. Водопостачання i каналізація На території району працює 19 водопроводів, у тому числі 16 у селах i 3 у м. Тетієві. Загальна кількість свердловин 25. Довжина водопроводів у сiльськiй місцевості – 35,2 км. У м. Тетієві довжина вуличних водопровідних мереж становить 50 км, внутрiшньодворових мереж – 20,5 км. Виробнича потужність міського водопроводу 2,0 тис. куб м за добу. На території району функціонує три системи водовідведення: одна в м. Тетієві, дві в с. Денихівка. Одиночна довжина головних колекторів – 15 км, довжина вуличної каналізації 6,8 км, внутрiшньодворової 5 км. Пропускна спроможність очисних споруд – 4,2 тис. куб. м на добу. Газифікація (за станом на 01 .01 .2008 р.) У районі експлуатується 410,9 км газопроводу, у тому числі в м. Тетієві 117,9 км, у сільських населених пунктах – 293км. Усього в районі газифіковано 84,5% населених пунктів. У 2003 р. введено в дію 10,6 км розподільчих мереж газопроводів. Газифіковано 9335 квартир i житлових будинків. Медичні установи У районі функціонує центральна районна лікарня на 275 ліжко - місць, дільнична лікарня в с. Денихівка – на 25 ліжко - місць. У селах Кашперівка та П’ятигори чинні медичні амбулаторії. На території району працюють 16 фельдшерсько акушерських пунктів i вісім фельдшерських пунктів. Фізична культура i спорт У Тетіївському районі збережена діяльність основних складових фізкультурного руху та наявний спортивний потенціал. Діють дві дитячо - юнацькі спортивні школи – ДЮСШ відділу освіти та ВФСТ “Колос”, а також Тетіївське відділення біатлону Київського обласного інтернату спортивного профілю. Загалом заняттями охоплено 470 дітей. На території району функціонують: - спортивні майданчики – 27; - футбольні поля (стадіон з трибунами) – 13; - спортивні зали – 24; - приміщення для фізично - оздоровчих занять – 13; - спортивно - тренажерні зали – 2; [9. ст. 2 – 6] 3.3. Історична довідка Тетіївського району Про історію Тетіївського району можна дізнатися в історико - краєзнавчому музеї міста Тетієва. Перша писемна згадка про Тетіїв, центр навколишніх земель, належить до 1514 р. Погоріла Юлія. МАН 2009